Петриківський розпис – історія та сучасність.

Петриківський розпис – це унікальне явище народної творчості. Квіти, ягоди, грона калини, незвичайні птахи, розпис не можна не впізнати одразу, його поціновувачі є в усьому світі.

    Осередком цього декоративного розпису є село Петриківка Дніпропетровської області. Петриківка була важливим торгівельним центром Протовчанської паланки. Три рази на рік тут збирався ярмарок. Великим попитом користувались вироби місцевих майстрів: мальовані скрині, килими, рядна, сукна, розписані яскравими квітами. Спочатку, розпис був настінним. Такі розписи були дуже поширені практично всюди. Господині розмальовували в основному стіни хат та печі. Хатні розписи Дніпропетровщини мали свої особливості: дрібні орнаменти з великою кількістю деталей. З часом, деякі майстри почали розписувати не тільки свої хати, але й працювали на замовлення. Попит на розписи виріс, але майстрів не вистачало, тому виникла «мальовка». Це той самий розпис, що й настінний, але зображення наносились на папір, а потім вішались в оселі.

   Окрім розписів стін та «мальовок» були й інші види розпису. Олійними фарбами розмальовувались предмети повсякденного вжитку: скрині, мисники, кінські дуги, сані, дерев’яний посуд. Звісно, часто розписи тримались не довго, адже наносились на дерево, без попередньої обробки поверхні. Петриківський орнамент можна побачити, навіть, на іконах.

   Спочатку розписи виконували саморобною яєчною темперою. Для цього соки рослин змішували з крейдою, сажею, яєчним жовтком для більшої стійкості, згодом почали використовувати і олійні фарби, гуаш, анілінові барвники.

   Інструментами були пензлики, що були зроблені з маленьких пір’їнок курки – ними малювали тонкі риски, дрібні деталі, лінії. Рогозом виконували зображення квітів. Пізніше, майстрами почали використовуватись так звані «кошачки». Це пензлики зроблені з котячої шерсті, якими можна зробити найтонші лінії. «Кошачки» використовуються і нині.

   Особливістю розпису є й те, що об’ємні зображення ніби розгортаються на площині стіни, аркуша паперу чи поверхні тарілки, при цьому лінії стебел не перетинаються між собою, а багато елементів мають силуетне зображення. Фігури птахів, звірів, людей мають контурне зображення.

   Орнамент, що в минулому розвивався, як настінний розпис і оздоблення побутових предметів, сьогодні використовується в книжковій графіці, художньому оформленні порцелянових блюд, тканин, сувенірних скриньок. З покоління у покоління передаються традиції петриківського розпису, самобутнього, в основному рослинного орнаменту, що згодом більш удосконалився. Сучасний петриківський орнамент характеризується, перш за все, як рослинний, переважно квітковий. Він ґрунтується на уважному вивченні реальних форм місцевої флори і створенні на цій основі фантастичних, неіснуючих у природі квітів (наприклад, "цибульки" або "кучерявки"). Широке застосування мають мотиви садових (жоржини, айстри, троянди) і лугових (ромен, волошки) квітів і ягід калини, полуниці і винограду. Характерними є також зображення листя, яку називають "папороттю", бутонів і перистого ажурного листя. Для петриківських орнаменталістів характерні надзвичайно точний окомір і дивна спритність руки - усі майстри малюють без попередньо наміченого контуру, не користуючись жодним вимірювальним інструментом. Віртуозність виконання досягається листом з допомогою тоненького пензлика з котячої шерсті. Крім кисті, петриківські майстри застосовують стебла, трісочки, а ягоди і деякі квіти малюють просто пальцем. Характерною рисою, наприклад, петриківського "букета" є розташування в його центрі трьох великих квіток, зі сторін яких відходять менші за розміром квіточки і бутони, що завершуються вигнутими вусиками і стеблинками.   Традиційним є й декоративні панно , "вазон", "букет", окрема "гілочка" і "фриз".

   В дитячому садочку ми ведемо роботу з дітьми з декоративного малювання.

У програмі «Світ дитинства», у розділі «Світ мистецтва», стоять такі завдання з декоративного малювання.

Молодший дошкільний вік:

-         формувати уявлення про декоративні візерунки українського народного декоративно-ужиткового мистецтва (опішнянський, петриківський розпис);

-         вміння ритмічно прикрашати площинні силуети з паперу, що імітують предмети побуту, іграшки  («Диво- пташка», «Хустинка для матусі», «Красива тарілочка» та інш.).

Середній дошкільний вік:

-         вчити малювати за мотивами української вишивки, кераміки, килимарства й української народної іграшки;

-         виконувати візерунки на різних площинних паперових формах, що імітують предмети побуту;

-         використовувати елементи візерунка (лінії, мазки, крапки, кільця);

-         розміщувати візерунок відповідно до форми паперу, розвивати відчуття ритму в кольорах та лініях («Опішнянська пташка», «Петриківська тарілка», «Півник-молодець, золотий гребінець», «Український рушник»).

Старший дошкільний вік:

-         розширювати знання про українське декоративно-ужиткове мистецтво (петриківське, київське, опішнянське, косівське, ужгородське тощо);

-         вчити прикрашати орнаментом площинні форми, що імітують предмети побуту та декоративні іграшки; малювати казкових птахів, тварин, казкові квіти, ягоди, листя на площинних формах;

-         у петриківському розписі: ознайомити із кошачим пензлем, новим прийомом малювання «перехідний мазок»;

-         учити розписувати птахів на жовтому тлі знайомими прийомами; малювати стилізованих птахів (півника, солов’я, зозулю, казкову Жар-птицю;

-         самостійно створювати з елементів петриківського розпису нові композиційні рішення.